Синдром Аспергера — одне з порушень розвитку, яке характеризується серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Синдром іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, за якого здатність функціювати відносно збережена).
Особи із синдромом Аспергера в популяції трапляються рідко, й вони не схожі на осіб з інтелектуальним порушенням, адже володіють, як мінімум, нормальним або ж високим інтелектом, але нестандартними чи слаборозвиненими соціальними здібностями; часто через це їхні емоції та соціальний розвиток, а також інтеграція відбуваються зазвичай пізніше.
Симптоми у дітей:
✅ порушення координації рухів;
✅ загальмований розвиток моторики;
✅ мовлення «механічного» типу, яке характеризується монотонністю та відсутністю тональності;
✅ відчуття дискомфорту при змінах стандартів поведінки;
✅ потреба виконувати одні й ті ж дії кожного дня.
Симптоми у дорослих:
✅ теми бесіди, які викликають здивування у інших людей;
✅ нездатність зрозуміти проблеми співрозмовника;
✅ порушення соціальної взаємодії, яке проявляється в труднощах підтримування розмови;
✅ замкнутість, відсутність або невелика кількість тем, які цікавлять таку людину;
✅ труднощі у сприйнятті юмору або прихованого змісту речень.
Ускладнення:
✅ довготривалі депресії;
✅ обсессивно-компульсивний розлад;
✅ тревожний розлад без причини.
Щоб запобігти ускладнень, необхідно провести ранню адаптацію дитини і отримати допомогу кваліфікаційних спеціалістів.
Підвищити рівень соціальної адаптації можна за допомогою:
✅ ЛФК;
✅ психологічних тренінгів;
✅ эрготерапії;
✅ логопедичних занять.
Поради та рекомендації:
✅ в розмові з особою з синдромом Аспергера неможна використовувати абстрактні терміни або вирази;
✅ необхідно запобігати сленга та розмитих фраз.