Інклюзія. Закономірності розвитку особистості.

Закономірності розвитку особистості

  Онтогенез – цеіндивідуальнийрозвитокорганізмувідстадіїзапліднення до кінцяіндивідуальногожиття, щовідбувається в межах визнаноїфахівцяминорми, тобто за зразком, який уже існує в суспільстві. Розвиток не зупиняється до кінця самого життя, а змінюєтьсялише за напрямком, інтенсивністю, характером та якістю.

Формування – становленнялюдини як соціальноїістотивнаслідоквпливусередовища і виховання на внутрішнісилирозвитку.

У процесірозвиткулюдини з нею відбуваютьсяфізичні та психічні, кількісні та якіснізміни.

Фізичнізміни – церіст, розвитоккісткової і м'язової систем, внутрішніхорганів, нервовоїсистеми.

Психічнізміни охоплюютьрозумовийрозвиток, формуванняпсихічних рис особистості й набуттясоціальнихякостей.

Розвитоклюдинизалежить як відзовнішніх, так і відвнутрішніх сил (впливів).

Зовнішнівпливи – впливинавколишнього природного й соціальногосередовища та цілеспрямованадіяльністьпедагогівізформування у дитини рис, необхідних для їїучасті в життісуспільства.

Внутрішнівпливи – індивідуальнереагуваннялюдини на зовнішнівпливи.

Такерозуміннярозвитку і формуванняособистостівизначаєголовний принцип у вирішенні проблем їїстановлення – принцип розвитку, якийвідбувається за певнимизакономірностями:

• – процесрозвиткумаєпоступальний характер, при якомувищіступеніповторюютьвластивостінижчихступеніврозвитку на більшвисокомурівні;
• – розвитокхарактеризуєтьсянеоборотністю;
• – розвитоквідбувається у наслідокборотьбисуперечностей, що є внутрішньоюрушійною силою процесурозвитку.

Рушійними силами розвитку особистості є таківнутрішні і зовнішнісуперечностіміж:

• – збудженням і гальмуванням;
• – задоволенням і незадоволенням, радістю і горем;
• – спадковимиданими і потребами особистості та моральнимобов'язком;
• – рівнемрозвиткуособистості та їїідеалом;
• – домаганнямособистості та їїможливостями.

Загальнийрозвитоклюдинивідбувається за двомавзаємопов'язаниминапрямами: біологічному і соціальному. Успішнийпсихічнийрозвитоклюдинивідбуваєтьсязавдякирозвиткубіологічнихзадатків та властивостейлюдини, їїфункціональногодозрівання. Лише в соціальномусередовищівиробляються у людинимова, навичкиповедінки, способитрудовоїдіяльності, соціальнівластивості і якості. Основними факторами розвиткувиступають: спадковість, середовище, виховання, діяльність

Спадковість – відновлення у нащадківбіологічноїсхожості з батьками.

Носіямиспадковості є гени. Біологічнаспадковістьвизначаєтірисилюдини, щовідрізняютьїївідтваринногосвіту, тобто, спільні характеристики людського роду, а такожвизначаєзовнішні і внутрішнівідмінностіоднієїлюдинивідіншої.

Людина успадковуєпередусім задатки типу нервовоїсистеми, на базіякихформуються тип темпераменту, деякібезумовнірефлекси, констатаціютіла, зовнішніознаки (колірволосся, очей, шкіри), групакрові, резус фактор. Можутьпередаватисянащадкамнедолікинервовоїдіяльностібатьків, в тому числі і патологічні, щовикликаютьпсихічнірозлади. Спадковий характер маютьпевніхвороби. Негативно впливають на нащадківалкоголізм і наркоманіябатьків. Генетика виявилабільше 1500 спадковиханомалійлюдини.

Особливу роль у розвиткуособистостівідіграють задатки. Український психолог Г. Костюк вважав, що "дитинанароджується з певнимипередумовами для подальшогопсихічногорозвитку".

Задатки – вроджені анатомо-фізіологічніякостііндивіда, природнапередумовайогорозвитку.

Отже, кожналюдськаістотаотримуєвідприроди усе, аби стати людиною. Протеповноцінним членом суспільствастаєлише за наявностіпевногосередовища і підйоговпливом.

Середовище – комплекс зовнішніхявищ, якістихійнодіють на людину і значноюміроювпливають на їїрозвиток. Середовище, щооточуєособистістьможнаумовноподілити на природне, соціальне.

Природнесередовище (клімат, різноманітніприродніумови і ресурси) впливає на спосібжиттялюдини та характер їїтрудовоїдіяльності.

Соціальнесередовище як сукупністьсуспільних умов, у якихлюдинаживе і з якимипостійностикається, позначається на їїрозвиткунайбільшоюмірою. Чинники соціальногосередовищаможнавиділити три групи:

• – мега- (планета, світ і космос);
• – макро- (суспільство, держава,);
• – мезо- (етнокультурніумови і тип поселення);
• – мікро- (сім'я, дитсадок, школа, позашкільнізаклади, релігійніорганізації, засобимасовоїінформації).

У середовищілюдинасоціалізується. Соціалізація – процесзасвоюєіндивідомсоціальногодосвіду, цінностей, норм, установок, властивихсуспільству й соціальнимгрупам, до якихвінналежить, процесінтеграції у суспільство.

Середовище, як відомо, переважностихійновпливає на розвитоклюдини, керованимвінстає у наслідоквиховання і діяльності.

Виховання – процесцілеспрямованогоформуванняособистостідитини.

Активнийрозвитокмолодшого школяра відбувається у процесіпізнавальної діяльності.

Ефективністьрозвитку і формуванняособистостіпідвищується за умови, якщо вона стає не лишеоб'єктом, а й суб'єктомвиховання.

Таким чином, загальнимизакономірностямипсихічногорозвиткудитини є:

• – якіснізміни, появоюновоутворень, запуск новихмеханізмів, новихпроцесів, виникненнямнових структур;
• – різноспрямовані та взаємопов'язаніаспектирозвитку (тіло, психіка, особистість, суб'єктивність, духовність);
• – рівеньактивності у ціліснійсистеміжиттєдіяльності (діяльність, пізнання, самопізнання, спілкування, трансцендентація);
• – нерівномірність та гетерохронність (зміна часу закладання і темпіврозвиткуокремихорганівабоорганізму в цілому у нащадків (Наприклад, акселерація); неодночаснедозріванняокремихфункціональних систем організму в процесі онтогенезу;
• – найбільшсприятливіумови, яківиникають для розвитку одних властивостей, а в інші – для інших;
• – тенденція до інтеграціїпсихіки, їїособистості;
• – пластичність і можливістькомпенсації;
• – включенняіндивіда в систему діяльності;
• – суперечності. Розв'язаннясуперечностівиявляється у виникненніновоутвореньвіку, що не відповідаютьстарійсоціальнійситуаціїрозвитку, виходять за їїмежі;
• – постійнавзаємодіявнутрішнього і зовнішнього, біологічного і соціального, тілесного і духовного;
• – функціонування не тількисвідомості, але й несвідомого через діюмеханізмівзахисту “Я”, проявівакцентуаційособистості.

Отже, розвитокособистості – цевзаємопов'язанийпроцеснеперервнихкількісних та перервнихякіснихзмін, щовідбуваються в удосконаленнінервовоїсистеми і техніки у розвиткупізнавальної і творчоїдіяльності, формуваннісвітогляду, моральнихвластивостей і якостей, якіпов'язані з певнимиетапамиїїжиттєвого шляху.