ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ООП

Питання консультування батьків дітей з особливими освітніми потребами завжди було, є і залишається складним, делікатним етапом в роботі фахівців спеціальних закладів. В наш час така ж проблема встає і перед фахівцями загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивною освітою.
Перш за все фахівці, до яких звертаються батьки дітей з проблемами розвитку, мають добре усвідомлювати їх втрати та переживання. Для більшості батьків народження дитини з проблемами у психофізичному розвитку є повною протилежністю їх очікуванням та мріям. Батьки переживають щонайменше чотири компоненти втрати:
1. Втрата очікуваного, ідеалізованого образу дитини.
2. Втрата вимріяного для дитини майбутнього.
3. Втрата особистих та сімейних мрій і планів на майбутнє.
4. Нарцистична втрата, коли народження дитини з ООП може викликати у батьків почуття сорому, власної меншовартості та особистої неповноцінності.
Усвідомлення своїх втрат батьки переживають поступово, проходячи певні стадії цього процесу аналогічні будь-яким втратам, а саме:
1. Шок.
2. Заперечення реальності, в тому числі, наявності чи прогнозу психофізичних порушень.
3. Усвідомлення реальності, яке супроводжується почуттями провини, смутку, відчаю, злості тощо.
4. Поступове примирення та прийняття реальності, реорганізація життя і реалістична адаптація до необхідності виховання особливої дитини.
При спілкуванні з батьками фахівці мають враховувати певну стадію батьківських переживань, бо кожна з них має свою специфіку. Це необхідно усвідомлювати для успішного консультування, яке полягає перш за все в змозі батьків почути та зрозуміти не тільки консультанта, але й самих себе.
Порушення у розвитку дитини, хронічні захворювання створюють додаткові стресові чинники в залежності від реальних умов життя та особливостей кожної окремої родини. Назвемо деякі з них:
1. Потреба забезпечення спеціального медичного лікування та реабілітації ставить перед сім'єю низку додаткових завдань: пошук якісних послуг, компетентних фахівців, фінансове забезпечення лікування, супровід дитини. Вирішення цих проблем часто призводить до конфлікту щодо можливостей праці та звільнення батьків, внутрішню подружню напругу стосовно згоди того чи іншого методу реабілітації тощо.
Відвідування медичних та реабілітаційних закладів можуть бути фізично та емоційно виснажливими через труднощі з транспортом, поганою організацією послуг, їхньою якістю.
Для батьків важливо бути учасниками реабілітаційного процесу, партнерами лікарів та інших фахівців, усі рішення щодо дитини треба ухвалювати за умови розуміння та згоди батьків. У протилежному випадку, якщо батьки не розуміють, що саме роблять з їхньою дитиною і чого треба чекати, у них з'являється відчуття розгубленості, власної безпорадності та виснажливості, які спричиняють додаткові тривоги і стрес.
2. Виражена залежність дитини від батьків, потреба в їхній присутності та опіці більшість батьків визнають одним з головних чинників довготривалого стресу.
3. Фінансові труднощі. Цей чинник не потребує розгорнутих коментарів. Добре відомо, що лікування, реабілітація, догляд дітей з ООП потребує значних витрат. Це часто поєднується з неможливістю батьків одночасно утримувати своїх дітей і мати роботу, що збільшує фінансові труднощі.
4. Архітектурні перешкоди, відсутність безбар'єрного середовища є однією із головних перешкод до їхньої інтеграції в життя суспільства.
5. Поведінкові проблеми особливих дітей (з аутизмом, гіперактивним розладом, дефіцитом уваги тощо) обмежує перебування сім'ї в різних соціальних середовищах та громадських місцях оскільки така дитина привертає зайву увагу, заважає іншим.
6. Соціальна стигматизація.
7. Емоційний стрес пов'язаний з багатьма нелегкими емоційними переживаннями тих труднощів, про які йшла мова.
8. Міжперсональний стрес походить від конфліктності у стосунках всередині сім'ї та в соціальному оточенні з фахівцями.
9. Інформаційний стрес пов'язаний з потребою розуміти проблеми та браком доступної або ж наявністю дуже суперечливої інформації про те, що відбувається з дитиною, що означає її медичний діагноз, якої допомоги вона потребує, пошуком інформації про доступні джерела допомоги, методи реабілітації та інше.
10. Екзистенційний стрес як перевірка усієї системи цінностей, світогляду, релігійних переконань батьків особливої дитини.
Фахівцям, які працюють з батьками дітей, що мають особливі освітні потреби необхідно наголошувати не стільки на перешкодах, скільки інформувати про соціальні можливості полегшення батьківських труднощів та зниження рівня стресу. До таких чинників можна віднести наступні можливості:
 доступ до якісної медичної допомоги;
 наявність відповідних освітніх програм та закладів;
 підтримка з боку родичів та друзів;
 наявність дошкільних закладів, центрів домашнього перебування;
 адекватна фінансова підтримка з боку держави;
 присутність доброзичливих сусідів;
 кількість та якість допомоги по дому;
 доступність програм поведінкової терапії;
 можливості для відпочинку та дозвілля;
 доступність спеціального обладнання;
 наявність друзів та соціальних можливостей для дитини;
 спеціальний транспорт.
Консультування батьків дітей з особливими освітніми потребами вимагає від фахівців глибокого занурення в людські переживання, здатності до співчуття та готовності прийти на допомогу. Фахівці у турботі про інших часто забувають про власні потреби. В такому випадку важливо усвідомити, що ефективно допомагати іншим можна лише тоді, коли Ви дбаєте про себе.
Консультанти, які переживають «виснаження від співчуття» у більшості випадків потребують емоційної підтримки колег, рідних. Не стане на заваді і професійна підтримка у вигляді супервізії чи групового со-консультування.